Історично-політичний контекст Європи 18-19 століття.
Матеріали взяті з книги з історії України “Майбутня історія України”.
В цьому відео ми розглянемо імперський період нашої історії, який тривав з 1709 по 1917.
Щоб зрозуміти цей період, треба розуміти що було до того. В попередніх відео ми вже розглянули що історія України починається одночасно з іншими слов’янськими країнами. Слов’яни заселили Європу і з часом заснували свої країни, включаючи Україну-Русь. В часи монгольської навали давньоукраїнська держава княжа Русь проапгрейдилась до королівства Русь. Потім Русь і Литва для спільної оборони створили союзну державу Русь-Литву. Потім Русь-Литва і королівство Польща об’єдналися в Річ Посполиту – конфедерацію багатьох народів. Потім значна частина Русі на чолі з козаками вийшла з Речі, хоча частина русинських земель все ще там лишалася. В 1709 році козацька Русь-Україна програла Північну війну і була окупована московитами. В попередньому відео ми вже розглянули як суперечка між козаками і королем Речі ослаблювала дві держави і з рештою в спину вдарили традиційні вороги – московитсько-німецькі загарбники.
Тепер перейдемо до огляду 18-19 століття. Цей період характерний тим, що на карті Європи залишається дуже мало країн, але це дуже великі імперії, котрі захопили в себе багато різних народів. Як бачимо це повна протилежність середньовічної Європи, де був феодалізм і роздробленість на сотні держав, князівств і королівств. Чому так було? Всі детальні відповіді є в попередніх відео, але коротко нагадаємо, що так було тому що королівські роди між собою родичались та королі успадковували все більше земель. З рештою перед Першою світовою війною Європа мала кілька крупних імперій, які ще й поділилися на 2 величезні блоки – Антанта і Потрійний союз. З одного боку Британська, Французька, Московська імперії, з іншого – Німецька, Австрійська імперії і королівство Італія. Вільних республік було не багато: Бельгія, Нідерланди, Швейцарія. Ну і у Північній Америці як раз підіймалися США.
Ми вже розглядали що в ті часи була ДОнаціональна доба. Це означає що один і той самий народ міг не мати єдину державу, а жити в десятках чи сотнях різних незалежних держав. Наприклад землі сучасної Італії були поділені на десяток держав, землі сучасної Німеччини мали сотні невеличких держав. Землі Русі фактично мали 2 частини: під контролем козаків, і у складі Речі Посполитої. Всі ці держави влаштовували союзи чи війни між собою. Частину таких держав могли захопити іноземні імперії – все це вважалося нормою. Чому? Тому що в ДОнаціональну добу кожна така державка жила по власним законам, мала власну валюту, ніхто не змінював місцеву мову, віру, закони. Це призвело до того, що Австрійська імперія мала у своєму складі десятки народів з різними мовами і культурами, австрійців була меншість, навіть гімн було перекладено на 15 мов. Частина німців жила у Данії, частині італійських держав була під контролем Французької чи Австрійської імперії. З часом значна частина Русі-України була окупована Московською імперією, а частина Австрійською. Таку само долю мала і Польща. Білорусь і Балтійські країні були загарбані, Угорщина і Румунія були спочатку під Османською імперією, а потім під Австрійською.
З часом почала виникати така ідея як націоналізм, а це поставило питання – як зібрати один народ в одну країну? Треба було висмикнути свої етнічні землі з лап імперій, а це означало війну. Оскільки так вже склалося, що свобода і прогрес на нашій планеті крокує з заходу на схід, то і націоналізм спочатку мав успіх у Німеччині та Італії, але пізніше дійшов і до Греції, Румунії, Україні, Литви, Білорусі, Польщі, та ряду інших країн. В 19 столітті Німеччина та Італія були змушені воювати із сусідами, і лише завдяки перемогам вони змогли зібратися в єдині країни.
Зміна економічного устрою Європи 18-19 століття
З політичним контекстом Європи ми розібралися. Тепер треба зрозуміти економічний контекст. Взагалі це дуже яскравий і цікавий період. В усіх подробицях можете прочитати про нього в нашій книзі «Майбутня історія України». Нагадаємо, що перші хомо сапієнс на планеті шукали корм буквально як тварини. Економісти називають цей період мисливством і збиранням. Але технологічний прогрес не стояв на місці. Десь 10 тисяч років тому було винайдено землеробство. Це був переворот в економіці людства: тепер не треба було ганятися за їжею по всій планеті, достатньо було обробляти поле і воно буде годувати твою родину. Із появою землеробства їжі, а отже і населення планети стало більше. Цю добу ми називаємо аграрною. Ця доба тривала тисячі років, настільки повільно відбувалися зміни і інновації. Нові покоління людей буквально відтворювали образ життя своїх батьків та дідів, тож сформувався певний образ життя. Але інновації продовжували накопичуватись, і у 18-19 столітті аграрну добу змінила індустріальна (принаймні у найбільш вільних країнах типу Англії, США, а пізніше більш східна Європа). Що таке індустріальна епоха? Раніше ви із покоління в покоління працювали на фермі, все життя було розписане наперед і повторювало життя предків. Але нові технології, наприклад добрива і ліки різко збільшили чисельність населення. Землі банально перестало вистачати: спочатку «зайві» європейці їхали в колонії, але потім і там вони все переділили. Брак землі, ресурсів, колонії та ринки збуту стали однією з причин майбутньої Першої світової.
Підвищення ефективності фермерів вже не потребувало так багато робочих рук на землі. Все більше людей працювало на заводах у містах. Розвиток технологій постійно здешевлював промислові і аграрні товари, тепер кожен працівник виробляв у рази більше продукції, ніж 100-200 років тому. Здається що життя покращилося і люди могли дозволити все більше споживати. Але не так швидко. Банально на перших фабриках платили небагато, праця була важкою і небезпечною, до 8 годинного робочого дня дійшли не одразу. Процес переходу від аграрного до індустріального способу займав десятиліття, тож виникали соціальні конфлікти всередині країн – це стало причиною майбутніх революцій.
В сучасну наукову добу люди більше не могли миритися з тим, що хтось вважає себе аристократом просто по праву народження. Як це одна людина може бути вища за іншу? Хай всі стануть рівними. В ці часи в Європі скасовується кастова система, коли люди ділилися на найнижчих селян, середніх міщан, вищих воїнів чи духовенство, і найвищих аристократів, князів і королів. Якщо в феодальні часи кожна каста мала свій набір законів і прав, то тепер права вирівнюються. Наприклад, якщо шляхтича будучи нетверезим за кермом коня вчинив фатальне ДТП, в якому загинув кріпак, шляхтич міг сплатити штраф 150 срібних гривень і тихенько піти в ліс. Шляхтич міг будь коли вільно поїхати за кордон, провезти через митницю необмежену суму золота, готівки чи предметів мистецтва, міг мати зброю, чи відкрити будь який бізнес не потребуючи жодних дозволів. В наш час таке вже просто неможливо, всі громадяни рівні.
Оскільки робітник приносить більше вигоди ніж селянин, навіть відстала Австрія, та ще більш відстала азійська Московська імперія були змушені скасувати кріпацтво та дозволити людям їхати з сіл у міста. Зростала важливість освіти: фабричний друк здешевив книги, тепер читання стало не лише доступним, а ще й обов’язковим – фабрикам (та арміям зростаючих імперій) потрібні освічені люди. Для виробництва стандартизованих робітників для стандартизованих фабрик працювали стандартизовані школи. Масовий друк, масові школи, поява газет і радіо ставила питання мови і культури: тепер люди жили, спілкувалися і контактували один з одним не у своїх маленьких князівствах, а у одній великій країні. А що як в одній імперії знаходиться багато народів з різними мовами, культурами, релігіями? Так виникла ідея націоналізму, тобто хай кожен народ має свою країну, навіть якщо це невеликий народ з невеликою армією. Так у 1861 році вдалося об’єднати різні держави в єдине королівство Італія. Тоді ще було сказано «Італію ми зробили, тепер треба зробити італійця» – маючи на увазі що всі ці римляни, флорентійці, венеціанці та сицилійці не вважають себе одним народом. У 1871 було зібрано єдину Німеччину. У Франції йшли асиміляційні процеси, адже різні її регіони хоча і не були завойовані сусідами, але мали досить різну мову і культуру. Як раз в цей час в кожного народу з’являється свій «Котляревський», тобто письменники котрі пишуть не на латині, а на живій розмовній мови свого народу. Народи, що окуповані імперіями – починають «пробуджуватись», їх будять письменники типу Шевченка. Навіть гімни багатьох народів містять слова на кшталт «ще не вмерла», чи «ми прокинулись від сну».
Люди, які звикли жити в селі по біблійним заповідям, були змушені вчитися жити у більш щільному колективі міста. Підйом науки понизив популярність традиційної церкви. Стало зрозуміло не лише що грім це звичайна електрика, а не гнів божий, але і те що після смерті раю не буде. На заміну старим релігіям з’явилась нова небезпечна секта – соціалізм. Його апостоли стверджували що варто лише «отнять і подєлість» власність – і одразу настане рай на землі вже при цьому житті. Звісно вони не бажали думати що якщо все відняти і проїсти зараз, то що їсти потім? Потім же віднімати вже буде нічого. Насправді звісно їх турбувало лише як дірватися до влади, а потім хоч голодомор, хоч потоп.
Розумні і вільні країни не пручалися цим змінам і пройшли їх легше. Злі і невільні країни пручалися, і пройшли зміни дуже жорстоко і криваво. Зрештою конфлікти вилилися у Першу світову – тоді і відбулася зміна світоустрою на сучасний. Імперії Центральної і Східної Європи рухнули, народи отримали свободу і почали будувати власні держави, зокрема і УНР. Потім те саме відбулося після Другої світової: Японська імперія, та європейський імперіалізм у Азії програли, азійські народи звільнилися: Сингапур, Корея, В’єтнам, Республіка Китай. Дехто з них захворів на соціалізм, звісно не без терористичної підтримки Москви. Нажаль ми отримали Китайську, Корейську, В’єтнамську «народну республіку», навіть була Німецька «народна республіка»! Звісно ми українці засуджуємо політику «народних республік» і соціалізм, які принесли нам стільки горя і мільйони вбитими.
Історія України 18-19 століття.
Тепер, коли ми з’ясували світовий контекст, можна зрозуміло поговорити а як же жили українці у 18-19 столітті? Наш народ було окуповано двома іноземними імперіями – Московською і Австрійською, але це не завадило відродитися у 1917 році і об’єднатися в єдину УНР. Після програшу козаків у 1709 році свобод ставало менше. Було нав’язане рабство-кріпацтво. Багатства країни крали іноземці. Замість нафти тоді було зерно, його продавали через порти на захід, а гроші забирала Москва. Українців Москва використовувала для подальшої колонізації. Москва проводила геноцид проти східних народів та заселяла схід українцями. Так наші нащадки козаків заселили Кубань, Жовтий, Сірий та Зелений клин в далекому Сибіру. Але потім і цих українців Москва намагалася жорстко асимілювати. Наші еліти Москва викуповувала, переманюючи виступати десь в Кремлі (можна згадати українських письменників Гоголя та Чехова). Наша мова і культура заборонялися законом. Якщо після поразки 1709 року в нас ще зберігався інститут гетьманства, то поступово було заборонено і це. Останнім гетьманом став Розумовський. Січ була ліквідована у 1783 році. Коли зайшло сонце козацької республіки, на іншому континенті у 1776 році піднялося сонце іншої великої республіки – Сполучених Штатів.
Але всі ці варварські методи не могли зупинити ідею, час якої настав. Імперіалізм вмирав, хоча й не здався без бою і встиг попити народної крові в Першій світовій. На зміну імперіалізму йшов націоналізм. Коли військова боротьба у 1709 році була програна, наші еліти, нехай і підпільно, боролися за Україну та влаштовували таємні спілки. Талановиті люди писали книжки, картини, записували усні надбання культури. Ми вже згадували і Котляревського і Шевченка. Можна згадати прізвища етнографів Антоновича, Максимовича, Лисенка. Національні образи яскраво малював Ілля Рєпін з козацького роду Ріпа. В тій українофобській системі все ж таки вдавалося розбагатіти деяким талановитим українським бізнесменам, наведемо прізвища Яхненки, Симиренки, Харитоненки, Ханенки, Терещенки, Алчевські. До речі індустріалізація Україні відбувалася ще в 19 столітті, ми вже були розвинені до 20 століття, на момент коли совєцька індустріалізація лише починалася на Московщині. Не дала забути історію від Русі до козацтва анонімна історична книга «Історія Русів». А вже на початку 20 століття Грушевський і багато інших істориків своїми книжками формували ідею сучасної української держави, яка перемогла ворожі імперії у 1917 році. Але це вже тема для наступного відео. До речі оскільки ми підняли тему історичних книжок – ну ви здогадалися – нерозривна лінія нашої історії детально наведена в книзі Майбутня історія України. Уривок у зручному форматі ЄПАБ можна безплатно завантажити на сайті. Додайте книгу в читалку на своєму телефоні чи комп’ютері, книг такого калібру ви ще не бачили, і це не перебільшення. Почитайте, авторам буде приємно.
