Як з’явились козаки? Заборонена історія України 14-16 століть.
Як з’явились козаки? Всі ми чули про запорізьку Січ. Всі ми добре знаємо про Богдана Хмельницького та Івана Мазепу, не в останню чергу тому що вони зображені на грошах. Про Русь ми також добре знаємо не в останню чергу завдяки портретам Володимира та Ярослава. Але як давньоукраїнська княжа Русь еволюціонувала до козацької Русі, Русі-України?
Наші історики зазвичай пояснюють появу козацтва цілою купою факторів, які здаються дуже неочевидними та вимагають купи додаткових уточнень. Але все стане зрозуміло, якщо ми звернемось до історії Русько-Литовської держави! Нагадаємо, що в минулих відео (посилання в кутку на екрані) ми вже розглянули що Русь не загинула під навалою монголів, а успішно пережила її. Тоді княжа Русь еволюціонувала до королівства Русь. Потім королівська династія не мала спадкоємця, тож прийшли монархи зі спорідненої династії з Литви. Це було вигідно ще й по військовим причинам, адже разом відбивалися від монголів та тевтонських лицарів що на балтійському узбережжі. Саме Русько-Литовська держава в союзі з кримськими татарами остаточно вибила монгольський вплив у нашому регіоні, чим розчистила величезний політичний простір від Балтійського до Чорного моря. А тепер, як кажуть, слідкуйте за руками.
Русини.
Українці почали активно тиснути та заселяти степ, адже там стало безпечніше. Якщо раніше там не давали селитися набіги кочовиків, то тепер монгольський фактор було вибито. Також нові військові технології, наприклад вогнепали, поступово зменшували перевагу кінноти, котра традиційно мала перевагу у швидкості на пласкому ландшафті, а піхота на рівнині не мала ані швидкості, ані укриття для оборони. Також постійні союзи з кримцями призводили до культурного обміну. Ми знаємо, що перш ніж перемогти орду, траплялися і поразки – тоді кримська знать відступала на захід України, перечекати до наступного вікна політичних можливостей. Північні українці слов’янського походження, що йшли степ, копіювали спосіб життя південних українців тюркського походження. Мова не лише про військову тактику та зброю, на кшталт коней та шабель, а й про самі навички ведення господарства у степовій зоні – щоб вигідно заробляти гроші. Культурний обмін лишився у таких словах як майдан, казан, кіш та інших.
Нащо взагалі йшли в степ? Там родючі грунти для землероюбства, а в ті часи 90% населення працювало саме на фермах, а не в офісах чи заводах. Отже земля була багатством, капіталом, як сьогодні нерухомість чи біткоїни. На півночі всі землі вже давно були поділені між відомими родами та аристократами, там була купа міст і сіл. Десь на Волині, Галичині чи Київщині тим хто не мав землі, лишалось або найматись на чужу, або ставати ремісником в місті, або йти на службу, церковну чи військову. А тут на півдні такий шанс здобути військовою службою землі та підняти власний рід – буде що передати нащадкам!
Звісно тепер, після проговорення такого контексту, становиться абсолютно зрозуміло, чому люди йшли в степ. Але степ був далеко від Києва чи Вільнюса, тож на допомогу княжого війська сподіватися не приходилось. Поселенці займалися безпекою самостійно. З часом чисельність козаків настільки зросла, що це стало потужне військо, яке мало попит як найманці у численних європейських війнах між королями. Козацьке військо навіть створило власну державність. Особливо проявив організаторський талант один із князів Гедиміновичів – Дмитро Байда-Вишневецький. Козаки будували фортеці – січі – на островах Дніпра. Там вони відчували себе незалежно від будь кого, навіть від короля Речі Посполитої, чия влада все ж таки формально визнавалася до повстання часів Хмельницького.
Кримці.
Тогочасні південні українці після успішного союзу з Русь-Литвою та спільної перемоги над монголами, встановили власну державу – Кримське Ханство. Вони підкорили частину колишніх монгольських володінь, зокрема їх васалом було невелике Московське князівство, яке регулярно сплачувало данину аж по 1700 рік. З часом Кримське Ханство переорієнтувалось на нову потужну силу – Османську імперію. В ті часи це була нормальна практика, це називалось «тактика балансу сил». Вся тогочасна Європа була поділена на сотні невеликих держав, герцогств, князівств і королівств, і всі вони регулярно воювали чи утворювали союзи з сусідами. Коли хтось один ставав занадто сильним, його слабші сусіди тимчасово об’єднувались, навіть забуваючи власну ворожнечу, та спільно давили того, а потім знову розривали союз щоб перегрупуватись вже проти нового потенційно небезпечного ворога. 100 літня війна між землями Англії та Франції, Сенгоку Джідай коли воювали князівства на японських островах, 30 літня війна що захлиснула германські, чеські та інші європейські землі. Коротше кажучи, можна зрозуміти що в той період через кожне покоління визначались нові союзники та вороги і все йшло знову. Не було єдиних Італії, Німеччини та інших країн у сучасному розумінні. Тож наша історія тут абсолютно нормальна. Якщо певний час історія Флоренції, Риму, Генуї та Венеції, йшла окремо, якщо історія Пруссії, Саксонії та Баварії йшла окремо, з їх княжими та королівськими династіями, то і у нас певний час в степу була Гетьманщина, на заході Річ Посполита, а на півдні Кримська держава. Тож і гетьмани, і королі, і кримська династія Ґераїв – це наші історичні постаті, яких слід вивчати разом.
Османська імперія.
Звідки взялись османи? У 15 столітті Східна Римська імперія остаточно програла тиску османів. Константинополь був захоплений у 1453 році, тоді назву змінили на Стамбул, а Собор Святої Софії перебудували у мечеть Ая Софія. Наступні 200 років Османська імперія була така потужна, що зайшла далеко в Європу: вона захопила Угорщину, Румунію, Грецію, Балканські країни та мало не захопила столицю Австрії! На певний час культурна та релігійна подібність спонукали Крим та османів скласти союз. Хоча коли османи занепали, виявилось що Крим геополітично все ж таки тяжіє до центру України, і його можна відірвати хіба що тимчасово і лише докладаючи надзусилля.
Річ Посполита.
Знову, цю історію важко зрозуміло пояснити, якщо забути проговорити історію нашої Русько-Литовської держави. Для монархій типовою була проблема, коли король не залишив спадкоємця. Саме так литовська династія з’явилась у королівстві Русь. Аналогічно польський король не залишив сина, тож польські аристократи у 1385 році запросили правителя Русь-Литви одружитися на польській принцесі. Ця подія відома як Кревська унія. Унія це інакшими словами союз. Тут справа не лише в тому, що вони стали чоловіком та жінкою, а те що тепер володар литовської та русинської корони отримав ще й польську корону. Це якби сьогодні двоє власників однокімнатних квартир одружились та розміняли їх на спільну трикімнатну. Тепер розумієте, чому королі були змушені одружуватись лише по розрахунку? Така вже була їхня доля при тогочасному в лапках міжнародному праві.
Таке зближення нашої Русь-Литви та Польського королівства призвело у 1569 році вже до Люблінської унії. Тоді, спрощено кажучи, корони Русі, Литви та Польщі були склеїні в одну – корону Речі посполитої. Таким чином було утворену нову державу на конфедеративних засадах. Вона включала в себе народи українців, литовців, білорусів та поляків (а також ще трохи інших).
Назва держави буквально означає Республіка, тобто спільна справа. Короля обирали на виборах. Голосувати могли лише аристократи, такі вже це були часи, коли люди були розділені на економічні та політичні касти. Зазвичай голосувало 50-200 тисяч осіб. Шляхта з родинами складала близько 2-3% населення. З боку українського народу перед часами Хмельницького орієнтовна чисельність шляхти була приблизно 37 тисяч, з них десятки князівських родів.
В часи імперської окупації ворожі історики-пропагандисти намагались стерти нашу історію. Ця наволоч намагалась зобразити українців як бідних селян, знищуючи пам’ять про наших лідерів. Зараз, повернувши правду, та встановивши, що ми мали десятки тисяч аристократів, хіба можна сумніватись що Річ посполита була також і наша держава? Тільки зараз наші історики боязливо починають повертати нашу історичну спадщину. Всім історикам відомо що 2 королі Речі Посполитої мали русинське походження. Коли Богдан Хмельницький став лідером Козацької республіки, то по іншу сторону барикад був Ярема Вишневецький, чий син Михайло став королем Шляхетської республіки. Інший король, Ян III Собеський, ще займе місце у нашій відновленій історії. Наша шляхта приймала участь у підписанні договору про унію, або якщо говорити сучасною мовою, українці були одними з засновників Речі Посполитої. Девізом підписання звучав як «об’єднання вільних з вільними, рівних з рівними», адже наша шляхта своїм корінням прямо і неперервно походить з княжої Русі-України.
Чи нормально що українці частково були в Речі посполитій, частково в Козацькій республіці, і частково в Кримському Ханстві? Так, для тих часів це нормально. По 19 століття не існувало а ні єдиної Італії, а ні єдиної Німеччини, та багатьох сучасних країн. Просто на уроках світової історії нам для спрощення подають ті землі як «Італія» чи «Німеччина», хоча в реальності йде мова десятки і сотні держав. Частина тих держав могла потрапити під контроль іноземних імперій – і що з того? Традиції, суди, мова та віра до появи газет, радіо та національних держав все одно лишалась місцевою. Зі зміною короля лише змінювалась адреса, на яку надсилали податки, ось і все. Тож Річ Посполита це така сама наша історія, як історія поляків, литовців та білорусів. Якщо козацька історія пояснює історію Запоріжжя, Харкова чи Сум, то як без Речі посполитої пояснити історію Львова, Тернополя, Вінниці чи Луцьку? Як пояснити наявність типових європейських замків та лицарських обладунків? Як без історії Кримського ханства пояснити що Бахчисарай це історично наше місто?
Московське князівство.
Також до унії між Русь-Литвою та Польським королівством штовхала нова військова загроза. На жаль, коли Русь-Литва розчистила простір від монголів, голову почало підіймати невелике, але по-монгольськи жорстоке Московське князівство. Московія як держава з’явилась аж у 15 столітті, тобто на половину тисячоліття пізніше за святу Русь-Україну. Цей уламок орди пожирав своїх східних сусідів по колишній монгольській імперії, через що цю історично новостворену державу довгий час знали у Європі як «Татарія» чи «Тартарія». Потім підмонгольські московити настільки знахабніли що почали лізти на захід, у Європу. Азіатський тиск йшов за тим самим шляхом що і сьогодні: Балтійські країни, схід Білорусі, схід та південь України.
Детально про Річ Посполиту та козаків поговоримо у наступному відео. Та поки давайте розглянемо ще одне цікаве питання. Чи добре жилось у Речі посполитій? Критикувати чи ідеалізувати цю державу? Хм, а ви як думаєте? Ця держава існувала більше двохсот років, в ній були різні часи, злети і кризи, хороші і погані королі – то хіба можна сказати однозначно? Це була європейська держава свого часу.
Найлегша книга з історії.
А якщо ви не можете дочекатись щоб дізнатись всю українську історію, то дозвольте порекомендувати книгу «Майбутня Історія України». Це найповніша і найлегша книга з історії України, уривок можна скачати безплатно прямо зараз, посилання під відео.
