Наша Річ Посполита, наша козацька Русь-Україна, наше Кримське Ханство
У попередніх серіях…
У попередніх відео ми з’ясували що історія України починається більш ніж півтори тисячі років тому з розселення слов’ян.
Потім була сформована давньоукраїнська держава княжа Русь.
Княжа Русь успішно пережила навалу монголів. Вона НЕ загинула і НЕ переїхала кудись в іноземні краї, а стримала навалу монголів і проапгрейдилась до королівства Русь. Середньовічна українська держава королівство Русь.
Потім Русь і Литва об’єдналися в Русько-Литовську державу. Важливим союзником були кримські татари. Разом ми остаточно перемогли монголів і вигнали їх з нашого простору.
Після перемоги над спільним ворогом, коли простір було розчищено, почалась нова політика. Русь-Литва і Польща об’єдналися в державу багатьох народів Річ Посполиту. В степу постала південноукраїнська держава Кримське ханство. На півночі у Заліссі з’явилась нова держава – підмонгольське Московське князівство. Ця фіно-угорська держава дбайливо успадкувала жорстоку монгольську політичну традицію. Московія починала підло нападати на європейські країни. Їй допомагали протиріччя між цими самими країнами. Ми знаємо що це закінчилося дуже криваво, жорстоко і погано. А тепер давайте детальніше розглянемо українську історію 16-18 століть і відносини між козаками та королем Речі Посполитої.
Як ми знаємо, в 13-14 столітті Русь і Литва об’єдналися для спільного захисту від германців та підмонгольських фіно-угрів з Залісся. Потім Русь-Литва зробили крок на захід, об’єднавшись ще і з Польщею. Мета об’єднання була переважно політична. Якщо коротко, то в ті часи джерелом влади був не народ, а король в ім’я бога. І якщо король не лишав сина-спадкоємця, то необхідно було знайти іншого визнаного короля. Причому не важливо з якої країни був король, він не вважався іноземцем, а отримуючи трон ставав своїм. Тож коли в Польщі не лишилось спадкоємця, дворяни для польської принцеси обрали в чоловіки правителя Русь-Литви. У такому випадку держави об’єднувались приблизно так само, як сьогодні об’єднуються квартири. Таким чином була оформлена спільна держава багатьох народів – Річ Посполита. В неї входили українці, литовці, білоруси, поляки, і ще трохи інших народів.
Українська знать була частиною цього об’єднання. Наша шляхта приймала участь у підписанні Люблінської унії, тобто документу про утворення конфедерації. Якщо говорити сучасною мовою, ми є одними зі співзасновників Речі Посполитої і маємо повне право на свій історичний спадок.
Договір підписували як «вільні з вільними, рівні з рівними», адже наша шляхта виводить свою знатність ще з княжої Русі. Наші давні роди вже тоді були знатними, а багато з них були навіть спадковими князями. Князів справді було не мало, просто іноземні брехливі історики намагалися нас переконати що Русь ніби загинула в часи монголів, і ніби взагалі ніхто не вижив, ані з простих людей, а ні зі знаті.
А тепер давайте розглянемо звичайне життя в Речі Посполитій.
- Плата за оренду землі йшла не стільки грошима, скільки працею. Селянин мав відпрацювати певну кількість днів на полі землевласника-пана. Якщо десь в 16 столітті кількість днів складала до 50, то в пізні часи вона досягала мало не 200. Давайте порахуємо відсоток. Якщо на рік є приблизно 250 робочих днів, то спочатку податок був досить вигідний – до 20%, а в умовному 18 столітті це вже було більше 70-80% податку – справжнє рабство! Чому умови для селян погіршувались це тема для окремого відео про тогочасну економіку. Якщо коротко, то тому що з’являвся технічний прогрес, і щоб працювати ефективно треба було або будувати нове обладнання, верстати та заводи, або тупо наймати більше робочих рук за меншу плату. Аналогічна тенденція спричинила в США громадянську війну, коли на Півночі були технічно розвинені бізнеси, а на півдні щоб вижати більше врожаю просто заганяли більше рабів.
- Географічно і політично Річ Посполита була найбільша країна того часу.
- У Речі Посполитій король правив до кінця життя, але наступного короля обирали на виборах! Звісно головувати могли лише шляхтичі, але і це було дуже сучасно по тогочасним міркам. Влада короля була обмежена законом – це фактично предок сучасних конституцій. Звісно постфактум ми можемо сказати що в той час ще не встигли обмежити владу шляхти, тож вона могла робити що забажає. Наступним логічним кроком було обмежити і її владу, але не вистачило часу – напали іноземні держави. Саме української шляхти було тисяч 40 що дуже не мало!
- Права євреїв були під особистим захистом короля. Жорсткого антисемітизму не було. Звісно католики завжди зневажливо говорили про євреїв, але поза церквою між людьми були настільки нормальні відносини, наскільки це було взагалі можливо в ті часи. Так як у тій самій Німеччині по релігійних святах ніхто нікого не бив.
А тепер про проблеми. Важливих проблем лише дві. Все інше, наприклад релігійна напруга, це звичайна справа того часу. Наприклад у Франції та Німеччині 16-17 століть католики і протестанти різали один одного аж бігом, і нам з нашою толерантністю далеко до гугенотських війн. Чого ж тоді деякі історики так багато говорять про конфлікт між католиками і православними? Та просто тому що ці історики розглядають не мотивацію людей, а якісь записи і документи. А в документах само собою гарненько написано що всі сторони воюють не заради влади і грошей, а за честь, віру і такі інші пишномовні високі речі. Тож підіб’ємо підсумок по вірі: конфлікти були, але не такі страшні, як їх зобразили тогочасні політичні пропагандисти задля виправдання своїх політичних амбіцій.
Тож перша проблема – вся земля поділена між знатними родами. Знатні роди утворились ще в 9-10-11-12 столітті. Тобто не за одне СТОЛІТТЯ до подій 16-18 століття, які ми розглядаємо. Якщо ти не член знатної родини то ти приречений лишатись тим ким ти є. Селянин лишається селянином, міщанин завжди буде працювати в місті. Феодалізм це жорстка кастова система. Особливість такої дворянської системи полягає в тому, що покоління за поколінням знатні роди через шлюби споріднюються між собою та об’єднують владу і багатство. Успішні стають ще успішнішими, а ті хто народився без знатності – не має можливостей, і прав на успіх. Найгірше навіть не бідність, а те що законом заборонено ставати успішним. В феодальні часи було 2 набори законів – дуже хороші закони для знаті і дуже погані для решти. Якщо дворянин міг мати зброю, будувати заводи, провозити через кордон зброю золото і картини, то селяни згідно закону мусили лишатись на фермі і працювати-працювати-працювати. Хіба що в міщан були певні поблажки, але і вони не мали повних громадянських прав. До речі, о слухач, а ви можете сьогодні вільно мати зброю чи провезти через кордон значну суму готівки? Чи можете провезти через кордон авто без розмитнення? Чи можете відкрити рахунок в офшорі? Чи можете придбати нерухомість за кордоном? Я так і думав… А депутати можуть. Їх навіть не стосуються обмеження воєнного часу! Хіба це не сучасний феодалізм? Вони нова шляхта. Тепер ви розумієте чому більшості людей не подобалась така система? Звичайно це провокувало внутрішні конфлікти.
Що лишалось людям? Просто терпіти. Але! На сході відкрилась нова перспектива – степ. Коли Русь-Литва вигнала монголів з нашого регіону, русини почали селитися на звільнені землі. Звісно там все ще було небезпечно, тож вони організовувались у самооборону – козацтво. Якщо на заході вся земля вже була поділена, і щоб стати фермером і банально прогодувати себе – треба було найматися до пана на його успадкований маєток, то тепер була альтернатива. Йди на схід і збудуй власний маєток. Якщо зможеш його захистити то буде що передати дітям. Може ти навіть заснуєш власний багатий і знатний рід! Хіба це не достатньо приваблива перспектива щоб ризикнути життям?
І з часом таких вільних людей стало дуже багато. А відсутність податків дозволила вільним людям стати ще й багатими. Взагалі ця історія дзеркально нагадує американських колоністів, котрі починали скромними фермерами на порожній землі, а потім вже їх онуки проголошували Велику Республіку і воювали проти короля (британського).
Тож і козаки стали потужною політичною силою. Але король Речі Посполитої продовжував відноситись до них зневажливо, як до звичайних кріпаків. Погана ідея не поважати озброєних людей. Одне повстання, друге повстання, ще повстання, ще повстання, і з рештою козаки проголошують власну державу – Гетьманщину. Фактично можна сказати що козаки здійснили Брекзіт. Ми ж самі нещодавно бачили як Європейська Унія зневажливо відносилась до Британії, і з рештою британці покинули її. На щастя все обійшлося мирно. Але ж Британія має ядерні ракети, хто б наважився воювати з нею.
Про Хмельницького ми всі чули, тож зараз не будемо розглядати біографії. До речі його союзником були кримські татари – як бачимо, історично кримські татари завжди були частиною України, разом ми неодноразово досягали великих перемог.
Тут ще важливо проговорити, що козаки ніколи не планували анексувати польські землі та нав’язати там власні порядки. Таким чином можна сказати що першу проблему козаки виправили. Адже у власній державі – власні порядки, і не треба озиратися на іноземців.
Також треба згадати що не всі етнічно українські землі покинули Річ Посполиту. Якщо умовне Запоріжжя, Харківщина чи Київщина вийшли з Речі, то умовний Львів і далі лишався у ній. По обидва кордони Речі жили такі самі українці, і з рештою вони об’єдналися у єдину Україну під час Злуки, тобто проголошення Соборності, єдності.
Тут постає ще один дуже важливий і цікавий момент. Хмельницький називав себе князем Русі. Але частина старих русинських шляхетних та княжих родів вважала що їм буде краще лишатись у політично-економічному просторі Речі Посполитої. Дуже нагадує наших сучасних олігархів, котрі не хотіли в ЄС (бо там би їх посадили за корупцію), тож вони розмінували наші кордони і тепер доки йде війна нам не світить ЄС, а їм не світить тюрячка. Мабуть ви чули що Богдану Хмельницькому протистояв інший українець, Ярема Вишневецький. Син Яреми, Михайло, навіть став королем Речі. Коротше кажучи, якщо частина старих родів Русі підтримала Річ Посполиту, то новим правителям Козацької Русі треба було політично від них відокремитися і показати що нові князі Русі ну взагалі не мають відношення зі старими. Тож ця нова політична система все частіше починає вживати нову назву – Україна. Це слово письмово відоме з 12 століття, а у народі і того раніше, і буквально перекладається як своя земля, своя країна. Зміна назви нормальна практика: ми бачили як Пруссія змінила назву на Німеччина, Московська імперія змінила назву на СССР. Навіть Британія все менше використовує цю назву, щоб менше асоціюватися зі старим британським імперіалізмом, і сьогодні використовує назву UK, Сполучене королівство. Франція багато разів вносила поправки до своєї назви: то королівство, то імперія, то республіка, то друга республіка, то третя, то четверта, то п’ята – коротше кажучи зміна назви це нормальна життєва справа. Тож назву Україна і українці першими перейняли східні українці. На заході наш народ називав себе русинами аж по 20 століття, і лише коли стала можлива Злука Сходу і Заходу, назва Україна остаточно замістила назву Русь. Таким чином слова русин і українець є синоніми, і коли хтось каже що в старих документах частіше зустрічається слово «Русь» замість «Україна», то це нічого не змінює – ці дві назви однаково і рівнозначно наші!
А тепер друга проблема. Конфлікт між козаками та Річчю Посполитою виснажував наші народи. Сили були приблизно рівні, тож конфлікт тривав довго. Постійні розбірки між шляхтою прокочувались війнами по життю звичайних людей, лишали горе і руйнування. З рештою обмежена війна переросла в народну. А коли підіймаються народні маси, то війна стає ще жахливішою. Тоді дісталося всім. Народ гнав панів, спалював маєтки, незалежно чи це українська православна шляхта, чи католицька польська, чи це взагалі не шляхта, а лише орендар єврейського походження. Про євреїв України згодом обов’язково зробимо окреме відео. Враховуючи наш миролюбний і терплячий національний характер це ж як треба було допекти народу щоб він покинув власні справи і взявся за зброю! Треба чітко проговорити що нам не властива жорстокість, ми не жорстокі завойовники. Нам не притаманний колективізм як германцям чи підмонгольським фіно-уграм, які у змові влаштували дві Світові війни, а до того анексію українських та польських земель (а також литовських, білоруських, і ряду інших).
З рештою Україна заслабла і не змогла виконати роль Щита Європи. Тоді московитські загарбники окупували і Україну і Польщу. Чварилися між собою і обоє програли. Навіть сьогодні військові провокації вже йдуть на польському кордоні, немає сумніву що вони наступні, тож краще б нам допомагати і не намагатися ставитись до нас зверхньо. Доведено історією. І тепер ми цю історію активно згадуємо. Навіть Грушевський не викладав настільки зрозуміло, як ми зараз. То навіщо чекати нові відео, якщо можна прочитати все прямо зараз? Електрона версія найкращої книги з історії України «Майбутня Історія України» вже лежить на сайті. До речі відео засновано на матеріалах саме з цієї книги по історії України. Уривок можна завантажити взагалі безплатно, просто перейдіть по посиланню під відео!
