Український народ має неперервну півтора тисячолітню історію. Потрібні докази? Якби ця історія перервалась хоч на мить, нас би давно не існувало на карті світу. Очевидно, що поразки, які траплялися на такому довгому шляху, мали завершитися перемогами. Про це ми зараз і поговоримо. По матеріалах з цієї книги з історії України.
Давньоукраїнська держава Королівство Русь. Поразка Орді в 13 столітті. Перемога над Ордою в 14 столітті
13 століття, рік 1237-й. Іноземні історики-пропагандисти полюбляють смакувати навалу Монгольської імперії на давню Україну-Русь. При цьому чужі історики часто забувають додати що Залісся було союзником Орди, а не Русі. Тоді монголи захопили Київ, але це була лише частина давньоукраїнської держави. Як і сьогодні, біженці мігрували на захід. Географія на заході сприяла обороні. Фактично другою столицею Русі стало місто Львів. Князем, а згодом і королем Русі був Данило, прямий родич з династії тих самих київських князів.
Король Данило виявився вправним дипломатом. Як і деякі сучасні політики, він щедро давав монгольському хану усілякі політичні обіцянки, а тим часом шукав допомогу на заході. Власне визнанням з боку заходу як раз і став апгрейд з княжої системи до королівства Русь. Простою мовою, це якби сьогодні ми вступили в ЄС. Також на заході Русі було відновлено власну церковну митрополію – нагадує наш 2019 рік і Томос. Вдалося організувати значний контрнаступ, але реальна допомога з заходу так і не надійшла, тож лише пізніше вдалося фінально розбити ворога. Як бачимо, цей історичний період має ну дуже багато паралелей з сучасністю.
В такому протистоянні йшли роки і десятиліття. З часом в українському королівстві не залишилось прямого спадкоємця-принца. Бояри – тогочасні політичні еліти, запросили правителя з династії що правила в Литві. Ця династія була родичами київських князів. Ось чому в феодальну добу королі не мали змоги одружуватись по любові – в першу чергу роль грав майбутній спадок. Бо в ті часи монархи успадковували свої держави як сьогодні нерухомість. Виборів правителя народом не існувало. Само собою, війни за спадок були звичною справою. Хіба сьогодні не буває сварок між родичами за квартиру дідуся? Об’єднана держава Русі і Литви тепер мала більше сил тиснути на монголів.
Сама Монгольська імперія починала занепадати. Спочатку вона розкололася на 4 улуси, бо нереально контролювати з єдиного центру зе́млі, що сягають від степів України, через всю Азію включно по Китай, а також чіпляють території сучасної Туреччини та Ірану.
Постійним союзником Русь-Литовської держави були кримські татари. По перше, геополітична нерозривність півдня і півночі України очевидна будь-кому, хто дивився на карту Європи. По друге, в часи навали монголи поставили правити в Криму свого чєловєчка, прямого родича Чингізхана. Як ми вже зазначали, згідно тогочасної політичної ідеології правитель успадковував державу від своєї династії, а не обирався на виборах. Тому наявність в кримських татар родича Чингізидів стала козирем. Це дозволяло брати участь у війнах за спадок Монгольської імперії, котра розвалювалась в нескінченних міжусобних війнах.
Кульмінацією протистояння, яке почалося в 13 столітті, стала битва на Синіх водах (в 1362 році). Об’єднане військо Русь-Литви та кримських татар виявилось непереможною силою. Саме у результаті цієї довгої серії війн відбулося багато ключових змін на нашому політичному просторі.
- Південноукраїнська держава Кримське ханство силою успадкувало володіння Золотої орди (це західний улус колишньої Монгольської імперії).
- З руїн Орди постало невелике Московське князівство, яке платило данину Кримському ханству.
- Русь-Литовська держава тимчасово позбулася загрози зі сходу, тож українці почали активно заселяти степ аж до Чорного моря. До речі саме в ці часи в кінці 14 століття українцями засновано місто Одеса.
- Через подальші династичні шлюби Велике князівство Литви і Русі почало зближення з королівством Польща. Пізніше вони об’єдналися в конфедерацію багатьох народів Річ Посполиту.
Козацька Україна. Поразка у Північній війні та 1709 рік. Перемога у Першій світовій війні та 1917 рік
Звідки з’явилися козаки? Чи розповідали вам на шкільних уроках історії що землероби з півночі України «раптом» пішли на південь і стали козаками? Ми вже з’ясували що це відбулося не «раптом», а впродовж довгого протистояння проти Золотої орди. Саме союз українців-слов’ян з півночі та українців тюркського походження з півдня дозволив обмінятися навичками виживання в степу. В степу було багато землі, що спонукало фермерів йти її завойовувати. Сучасна порохова зброя та ослаблення східної загрози сприяли цьому.
Завдяки активній колонізації в 16-17 столітті виріс цілий клас воїнів-землевласників, які при своєму високому реальному статусі не мали юридичного визнання. Формально тогочасна Україна була здвоєною державою разом з Литвою (сюди ж входили землі сучасної Білорусі), і всі вони були в союзі з Польщею в рамках багатонаціональної конфедерації. Річ Посполита уявляла такий собі середньовічний Євросоюз. Питання статусу козаків, питання віри (тогочасної ідеології), питання хто з союзних держав вищий – все це породжувало конфлікти. Повстання за повстанням, і ось раптом у невелику війну шляхти втягується народ. Як бачимо, віче та майдани це в нашому характері. Народ дозволив збільшити армію, також союзниками були кримські татари. Хмельницький вивів Україну-Русь зі складу Речі Посполитої. Мабуть тут можна провести аналогію з Брекзітом, час покаже.
Як відомо, по одинці складніше оборонятися, ніж разом. Хочеться відразу застерегти від історичних спекуляцій на тему «треба було домовитись з тими чи з тими» – в козацьку добу Україна перепробувала взагалі всі конфігурації альянсів, від Речі Посполитої та Московії до Османської імперії та Швеції. І тут ми підходимо до трагічної, але важливої дати – 1709 рік.
На початку 18 століття решта Речі Посполитої, Московське князівство, та Швецька імперія воювали між собою з причин, які були більше цікаві тогочасним королям ніж нам зараз. Взагалі війна тривала два десятиліття, по ходу справи в неї втягувалось багато сторін.
В один з епізодів Північної війни було втягнуто і козацьку Україну. Швецька армія на чолі з королем Карлом XII розбила польську армію і прямувала на Московію. Але через аномально холодну зиму 1709 року швецька армія була змушена відійти південніше, на територію України. Тогочасним гетьманом був Іван Мазепа. Він вів тонку дипломатичну гру за вплив над Московією, мав певні домовленості з Кремлем і надіслав московитам запит на військову допомогу. Московити традиційно зрадили, і козаки, які не були підготовлені до війни, опинилися наодинці з розгорнутою швецькою армією. Вибір був простий: воювати чи домовлятися. Після затримки московити все ж таки прийшли з військами, але замість воювати по чесному, влаштували тактику випаленої землі – і все це на нашій землі! Стало очевидно що треба мститися за зраду.
З ряду причин так склалося що війна 1709 року була програна. Та проблема навіть не стільки в самій поразці, а в тому, кому війна була програна. Різні європейські країні регулярно вигравали чи програвали війни, взяти ту саму Пруссію, Францію чи Австрію. Але вони НЕ намагалися тримати окупацію якомога довше не зважаючи навіть на повстання та економічну недоцільність, вони НЕ намагалися знищити сусідній народ та розповісти казку що ніби то ваші території завжди були нашими. У випадку з Московією її монгольські традиції взяли своє – фіно-угорське Залісся навіть намагалося вкрасти історію слов’янської Русі.
Чому так важлива дата 1709? Наші історики звикли щось розповідати про скасування гетьманату та нав’язування кріпацтва, але хіба ми добровільно опинилися в чужій політичній системі? Тож якщо це було під примусом, то чи можемо ми назвати імперський період окупацією? А якщо це була окупація, то мабуть вона сталося внаслідок війни? А якої саме війни? Внаслідок саме війни 1709 року. Тому цю дату необхідно пам’ятати і розуміти. Саме з 1709 року почалася імперська окупація України, яка ставала все гірше. І лише потім, саме внаслідок окупації, протягом наступних десятиліть крок за кроком були зруйновані державні інституції, нав’язане кріпацтво, знищено Січ та гетьманат як такий.
До речі тут проглядається інша паралель. Чому спочатку імперія йшла на поступки українській шляхті, і просила шляхту “всього лише визнати що столиця тепер не в умовному Києві, а в умовній Москві”? Чому рабство-кріпацтво з метою пограбувати всіх селян почалося пізніше, чому добили Січ пізніше? Шаблон нагадує події після поразки у 1922 році. Спочатку з українським народом Соціалістична імперія намагалась загравати, визнала Україну як окрему державу, лише попросила змінити назву з УНР на УССР, загравала з національними почуттями, не заборонялась україномовна культура. Але дуже скоро почалось пограбування селян, кріпацтво у колхозах, Голодомор, і скасування українських інституцій протягом наступних десятиліть.
19 століття стало кульмінацією сили крупних імперій – в ці часи народам було вкрай складно повставати. З рештою Британська, Французька, Німецька, Австрійська, Московська та Османська імперії розрослися настільки, що конфлікт між ними став неминучий. Все це в 1914 році вилилось в Першу світову. Першою війну програла найслабша з імперій – Московська. У 1917 вона підписала ганебний сепаратний мир, зрадивши своїх союзників по Антанті. Царя було повалено, імперія посипалась. Фактично українці та інші народи – перемогли! Цілий ряд націй проголосив власні держави, зокрема відновили незалежність Україна, Литва, Білорусь, Польща, Фінляндія, Естонія, Латвія, Грузія, Вірменія, Азербайджан, Ідель-Урал, держави Кавказу та Сибіру тощо.
Таким чином в нашій історії саме Перша світова зіграла важливу роль. При цьому нас цікавить не стільки сама Перша світова з її причинами, скільки її наслідки – коли імперії вичерпали власні сили і завалилися, а на їх уламках змогли відновитися нації. Хай ми не брали штурмом Берлін, Москву та Відень, але фактично ми, Україна, отримали політичну перемогу в Першій світовій. 1917 рік це і є рік проголошення незалежності, а 1991 є роком власне її відновлення.
Поразка соціалістичній Москві в 1922 році та перемога над соціалістичною Москвою в 1991 році
Перша світова добігала кінця в 1917-1918 роках. Здавалося що люди, які вже бачили соціальний і технічний прогрес, громадянську рівність і свободу, електрику та навіть літаки – вже ніколи не будуть коритися якомусь необмеженому монарху, який всіх запевняє що його призначила правити церква і особисто Бог. З імперіями пала стара ідеологія Божественного права, згідно якої влада передавалася від батька до сина, і так нібито від перших людей.
Але на зміну церковній ідеології в найбільш відсталих регіонах планети прийшла нова релігія – соціалізм. Тепер замість необмеженого короля був необмежений генсек, замість рабів-кріпаків – раби у колхозах, міщани були закріпачені за фабриками, а замість аристократії постав клас партійної еліти. Нова політично-ідеологічна казочка проголошувала що хоча раю після смерті не буде, проте прямо тут і зараз соціалізм збудує рай на землі, головне просто сліпо вірити і коритися.
Фактично під новим ідеологічним соусом вдалося реставрувати стару Московську імперію. Щойно соціалісти червонобандити перемогли монархістів білобандитів, вони кинули свій загарбницький погляд на нації, що були окуповані колись раніше в царські часи. Це вилилось у війну з Україною, Польщею, Фінляндією, Балтійськими країнами, націями Кавказу та Сходу. Чергова Московсько-українська війна тривала з 1917 року, з моменту проголошення Незалежності. Поразка була оформлена у 1922 році утворенням «СССР».
Оскільки Україна була першою проти кого було завдано удару, в неї було найменше часу на підготовку. Наш народ банально не встиг збудувати національну державу. Але наш опір виграв сусідам років 20. Цей час дозволив їм ідеологічно дозріти вже НЕ як старим феодальним державам з кріпаками, а як сучасним національним країнам з громадянами. Після Другої світової війни більшість з них все ж таки було втягнуто в соцтабір, але оскільки їхня національна свідомість встигла дозріти краще, то вони змогли доволі швидко відновитись після 1991 року.
Що стосується Другої світової – це була масштабна війна для планети, але нічого не змінила для України: окупація червоних соціалістів змінилася коричневими соціалістами, а потім знову червоними. Це непотрібне рукотворне стихійне лихо забрало 1/5 нашого населення. Як Україні відноситись до Другої світової та оцінювати її з власної точки зору – хороша тема для окремого відео якось у майбутньому.
Чергова Московсько-українська війна. Від поразок 2014 року до перемог в …
Ганьбу поразки 1922 року ми змили політичною перемогою в 1991 році. Незалежність було відновлено, ну а далі ви й самі все пам’ятаєте. Москва одразу готувалася до реваншу, але крах московської економіки і значні залишки старої зброї в Україні змушували Кремль відкладати свої плани. Щойно ціна на нафту пробила історичні максимуми, а миролюбний український народ оманою змусили відмовитись від оборонної зброї – почалась нинішня Московсько-українська війна.
Колись протистояння з монголами завершилось нашою перемогою. Потім ми побороли два століття імперської окупації. Немає сумніву, що ганьбу 2014 року ми змиємо перемогою. Відкритим лишається лише питання часу та ціни. На щастя ми вже мали свої 20-30 років щоб сформувалося нове свідоме покоління. Сподіваємося що ці знання історії допоможуть діяти більш стратегічно, а отже перемагати більш ефективно.
