Україна 13-15 століття
Навалу монголів Русь успішно пережила, розбудувала оборону і військо. Тоді середньовічна українська держава Княжа Русь проапгрейдилась до Королівства Русь. Про це ми говорили в попередньому відео, відкрийте якщо ще не дивились, посилання на екрані.
А потім, в 14-15 столітті Україна не лише стримала монголів (фактично слугуючи щитом Європи, як і сьогодні) а й добила їхню імперію з допомогою Литви та кримських татар. Мабуть ви чули про Битву на Синіх Водах що сталася 1362 року. На той час це була найбільша держава Європи, а правитель Ольгерд це наша історична особистість не менше ніж литовська чи білоруська. 90% населення складали русини, тобто українці, а кордони майже повністю відтворюють кордони Литви, Білорусі та України.
Що таке Русько-Литовська держава? Мабуть ви щось чули про «Литовський період» нашої історії. Цей ярлик вигадали іноземні історики щоб приховати нашу Русь, адже в ті часи проти Русі воювала підмонгольська Московія. Вони цей факт старанно приховують, адже з Руссю може воювати лише якась нерусь. Підмонгольська фіно-угорська нерусь.
Давайте допоможемо історикам прочитати титулатуру повністю: Велике князівство Литовське, Руське, Жемайтське та інших народів. Русинами тоді називались українці, литвинами – білоруси, жемайти це частина сучасного литовського народу.
Як утворилася Русько-Литовська держава? Це був військово-політичний сою, об’єднання, та НЕ завоювання. З сучасних прикладів можна згадати Чехословаччину, Югославію чи Британію (тобто унію королівств Англія і Шотландія).
Нащо об’єднались? Зі сходу турбували постійні набіги монголів та їх фіноугорських васалів із Залісся. З заходу турбували тевтонські лицарі, котрі захопили частину земель на узбережжі Балтійського моря та фактично створили свою невелику агресивну державу. До речі зверніть увагу, німці живуть на захід від Польщі, але урвали ще й шматок на сході. Потім у 20 столітті вони попросили коридор до анклаву що стало однією з причин Другої світової. У-у-у. Німці і московити це традиційні агресори у Європі. Логічно було об’єднати сили Русі та Литви і це спрацювало. По одинці оборонялися, разом перейшли у наступ.
Як оформили союз? Сьогодні союзи підписують демократично обрані президенти. В середньовічній Європі не було ні демократичних ні національних держав. Підкреслимо, бо це дуже важливо, це була ДОнаціональна епоха. Тоді за в лапках «міжнародним правом» правителем народу міг стати лише хтось з відомого роду вже існуючих монархів. Ось чому королям було так важливо вдало одружитися і народити сина-спадкоємця. Наслідування корони, а з нею і державної землі було таким, як сьогодні наслідується у спадок нерухомість. Якщо родичі можуть посваритися за квартирку що лишилася від дідуся, то уявіть що б вони зробили якби мали армії. Також треба відкреслити що самі монархи, що називається, нації не мали. Абсолютною нормою було, коли монарх з чеської чи французької родини правив Польським королівством, в давній Україні-Русі закріпилася скандинавська династія, Єгиптом довгий час правили греки, а в більш пізні часи, коли з’явилася Московія, в ній постійно змінювались династії німецького походження. Фактично монарх разом з короною приймав націю. Чому народи з цим легко мирилися? Тому що це була ДОнаціональна епоха. Монарх не приносив з собою мову, закони, та інші культурні речі. Не змінювалась місцева релігія. Люди лише платили податки у палац чи замок, а хто у замку сидить – не суть важливо. Якщо ви сьогодні орендуєте прилавок у торговому центрі, то вам теж не суть важливо хто є директором будівлі, чи український, чи американський інвестор. Ви просто отримуєте площу для заробляння грошей і безпеку, а директор отримує від вас платню. В середні віки монархи не нав’язували мову у школах, газетах чи радіо – адже газет і радіо не було, школа і церква викладали або місцеву мову, або міжнародну грецьку чи латину. Закони та звичаї теж лишались місцевими. Процес уніфікації та об’єднання мови і законів став відчутним лише у 18-19 і навіть 20 столітті, тому в ті часи імперії почали занепадати. Стала нормою формула «один народ = одна держава», навіть якщо це нечисленний народ з невеликою армією.
Повернемось до середньовічної України. В королівстві Русь монарх не залишив сина – типова ситуація для тогочасних монархій. Виборів як сьогодні – не було, треба було знайти кандидата що був родичем якогось визнаного роду. Наші бояри вирішили запросити правителя з Литви. По перше він мав військову силу, і союз був вигідний для оборони. По друге, литовська династія Гедиміновичів була через шлюби споріднена з Рюриковичами. Тож хтось міг його вважати навіть своїм. Чому не звеличили в королі когось з місцевих бояр? Мабуть бо постало б питання «чого королем має стати він, а не я», а дати відповідь «тому що я вас задавлю» ні в кого не вистачало сил. Та і національний характер не можна забувати – імовірно наша знать бажала мати лідера десь далеко, щоб він не втручався в їхні повсякденні справи, але у випадку великих проблем міг прийти з великою армією на допомогу. Коротше кажучи, так був запрошений правитель з сусідньої династії. Нормою було мати 2 чи більше корон для одного короля. Для прикладу, в 19 столітті вся Європа складалася з кількох великих імперій, де кожен імператор мав мало не десятки корон, і управляв багатьма народами з різними мовами, законами, релігіями.
На підтвердження того що це був мирний прихід, а не якесь завоювання, свідчить відсутність повстань. Немає сумнівів, що наш народ у інакшому випадку воював би, як воював проти монголів. А те що якісь політичні розбірки та міжусобиці іноді траплялися – так це нормальна тогочасна справа. Хіба італійська Венеція і Генуя не воювали між собою? Не кажучи вже про Флоренцію, Турин, Рим, Сицилію та інші князівства, королівства і міста-держави. Об’єднанні сили Русі і Литви змогли вибити монголів та звільнити простір від Балтійського моря до Чорного. Саме в ці часи засновані міста Поділля, а також Одеса була заснована у 14 столітті під назвою Коцюбіїв (про історичну схему заснування міст ми говорили в одному з минулих відео). Також в союзі з Русь-Литвою були кримські татари. Русь-Литва допомагала кримцям боротися за владу у Золотій Орді, по суті намагаючись просунути до влади «нашого хана».
Монгольська імперія
Давайте розглянемо політичний устрій Монгольської імперії. Як і в імперії Олександра Македонського, Чингізхан завоював багато територій по праву сили. Але було неможливо пояснити всім цим дуже різним народам, чому вони тепер мають жити разом. У великого завойовника була велика армія, а армією керували великі полководці. Як після смерті Олександра, так і після смерті хана, полководці більше не мали над собою єдиного авторитета і намагалися урвати собі шматок держави, використовуючи підконтрольну і лояльну собі частину армії. А тепер уявіть що відбувалось, коли кілька таких полководців з кількома великими арміями зустрічались в столичному Сараї щоб висунути свою кандидатуру на верховну владу. Щоб хоч якось стримати постійні внутрішні війни, в донаціональну добу, коли не було виборів і демократії, за тогочасним «міжнародним правом» королем міг стати лише хтось з роду відомих королів. А у монголів лише хтось з роду Чингізхана. Родичів в нього було багато, оскільки на завойованих землях у якості правителів він ставив своїх людей. Були постійні внутрішні війни, тому Монгольська імперія швидко була розірвана з середини на 4 великі улуси: Великий Юань, Улус Джучі, Ільханат і Улус Чагатай.
Великий Юань це завойований монголами Китай, в якому монголи встановили свою правлячу династію Юань. Звісно там зберігались китайські традиції, китайські чиновники, і решта суто китайських речей, і колись пізніше владу перехопила династія Мін.
Улуч Чагатай це регіон Середня Азія. Сьогоденні Казахстан, Узбекистан, Киргизстан та інші. Сучасні політики цих країн навіть у 21 столітті напівжартома, а напівсерйозно кажуть що вони потомки великого Чингізхана. З рештою історично їх народи відігравали значну роль в імперії, адже вона не була однонаціональна монгольська. В армію набирали всіх охочих, хто бажав збагатитися трофеями. Звісно, чим далі на захід, тим менше було саме монголів, воли складали хіба що командування армії. Всім відомо що фіно-угри (сучасні московити) з задоволенням і добровільно йшли воювати за хана, аби мати змогу грабувати багату і розвинену святу Русь-Україну. Навіть кримінальний авторитет з ОПГ Саня Нєвскій називав хана Бату (Батия) своїм батьком, при тому що Батий вбив його рідного батька. Нагадує сучасну московитку Ксюшу Собчак, батька якої вбив нинішній хан, а вона радісно в хана бере інтерв’ю і посміхається. Дикі московитські звичаї ми обов’язково розкриємо в наступних відео.
Ільханат був улусом на Близькому Сході – імперія монголів доходила і туди. Це цікава історія, яка не є популярною серед наших істориків, які акцентуються лише на Улусі Джучі. Ільханат це територія сучасних Туреччини, Ірану, Пакистану, Афганістану, Туркменістану, Таджикістану, та інших.
Улус Джучі, або Золота Орда. Це регіон східноєвропейського степу (Український південь включаючи Кубань), та територія монгольських завоювань у Західній Азії (зокрема регіон Залісся, нинішня Московія). Про залішан фіно-угрів колись поговоримо окремо, а зараз поговоримо про Крим.
На півдні України через особливості степу, в ті часи домінував кочовий спосіб життя, а не фермерський. Проте південь і північ України ще більше ніж тисячу років тому мали постійні союзи, знать Русі і половців одружувалась між собою. Звісно траплялись і внутрішні суперечки, але де їх тоді не було. У Криму монголи поставили свою династію, само собою це був родич Чингізхана. До речі саме в ті часи за кримцями закріпилась назва «татари», хоча це лише слово. Насправді кримські татари і казанські татари це зовсім різні народи, тож варто не плутати.
А тепер – дуже цікавий момент. Формальна належність до династії Чингізхана давала право кримським правителям брати участь у боротьбі за всю владу над імперією. Але імперія розвалилась на улуси, ні в кого з ханів не було сил знову зібрати такий великий простір. Більше того, 4 улуси все одно були занадто великі і продовжували розриватися на менші держави. Кримські татари вибороли собі шматок і проголосили Кримське Ханство. Частина колишніх сусідів по Золотій орді визнала зверхність Криму. Васали Криму платили йому данину. Одним з таких васалів було невелике Московське князівство. Князь Іван Жахливий особисто платив данину, зустрічав ханського посла з принизливими почестями, ставав перед ним на коліна, а коли «забував сплатити данину», то потім тікав в бункер, точніше в ліс бо бункерів ще не було, кидаючи беззахисну Москву на спалення кримцям. І сьогодні московитський хан-цар-генсек чи як там його, у випадку проблем одразу тікає в бункер щоб перечекати доки проблеми якось самі вирішаться – такий ось в них національний характер.
Український південь (Крим) 13-15 століття
Але як в Криму вистачило сил перемогти у війні за владу над Золотою Ордою? Крим був у союзі з Русько-Литовською державою. Русь-Литва активно втручалася в золотоординську політику, просуваючи «своїх людей». Своїми людьми були кримські хани. Не завжди в них все виходило з першого разу – тоді кримська знать відходила перечекати до наступного вікна політичних можливостей. А куди відходила? На захід, регіони Волинь і Галичина. Саме з цих часів у цих регіонах з’явилися такі історичні пам’ятки як мечеті. Справді, а як пояснити наявність мечетей на заході України? Лише тим що південь завжди був невід’ємним регіоном України. Вся наша політика спільна, як не крути. Спроби злих іноземців якось все перешматувати траплялися, але вони завжди зазнавали крах. Український простір завжди тяжів один до одного, в нас не лише спільна сьогоденна політика, а як бачимо, спільна півтора тисячолітня історія.
Засновником і першим ханом Кримського ханства був Хаджі І Ґерай. Це така само українська історична персона як князі чи гетьмани. Ми пам’ятаємо що княжа Русь мала союзи з половцями ще в 10 столітті. Потім союз Русь-Литви і Криму. В часи козаків в 17 столітті Богдан Хмельницький і Іслям III Ґерай мали військовий союз. УНР разом з Кримом боролася проти кровожерливих білобандитів та червонобандитів, які намагались реставрувати Московську імперію. І сьогодні ми боримось разом проти Залісся, адже в нас єдиний геополітичний простір, одна на всіх безпека, мир і блискуче майбутнє.
Завантажте книгу по історії України з нуля https://futurehistory.com.ua
