Чого бажає наш народ? Побудувати вільне і багате суспільство. Ми б зробили це раніше років на 100-200-300, але нам завадила іноземна окупація. Тепер, коли ми вільні обирати власний шлях, які кроки ми бажаємо зробити?
На Майдані нація сформулювала свою мету як рух на Захід. І це дуже правильне стратегічне формулювання, воно надихає душу. Але які тактичні кроки мусимо робити ми як виборці, які кроки мусять робити чиновники та політики, котрих ми обираємо? Звісно щоб завадити нам рухатись до свободи, підступний іноземний ворог почав війну, проте питання війни ми обговорюємо в окремих відео. Зараз давайте уявимо що нам нічого не заважає. Тож, розуміння чого саме не вистачає, аби стати не совком чи постсовком, а саме Заходом? Що саме відрізняє західне суспільство від незахідного? В цьому відео ви знайдете вичерпну і конкретну відповідь. Знайти цю відповідь було непросто і зайняло багато часу, проте тепер ця відповідь перед вами.
Що в головах в нашого суспільства?
Давайте вийдемо на вулицю і запитаємо кілька випадкових людей чи чули вони про Пушкіна, Толстого, Достоєвского? Так, всі про них чули. Про них чули навіть ті, хто прогулював школу і принципово не читав літературу. Про них можна було почути не лише в школі, а й у радіо, газетах, чи від випадкових співрозмовників – настільки відомі ці прізвища. За кожним з цих прізвищ стоять певні ідеї, або кажучи сучасною мовою – меми. Які меми несуть ці автори? Що означає “у лукоморья дуб зєльоний”? Начебто нічого, просто дитяча казка, але навіщо це опинилося в державній навчальній програмі, яку до речі нав’язувала ворожа іноземна держава-окупант? Лише після 2014 року широкий загал наших громадян став дізнаватися, що Пушкін був усього лише імперським пропагандистом. Лише за оспівування імперськості державна машина тієї самої імперії звеличила його, зробила обов’язковим для вивчення, понатикувала його пам’ятників на окупованих територіях.
Які меми несе Толстой? “СлєпОє пОслушаніе мудрому царю-Отцу, жОсткая рука, вОйна и мір, кваснОй патріОтізм і скрєпы”. Коротше кажучи – знову щось чуже для національного характеру українців.
Достоєвскій зі своїм Ідіотом і Раскольніковим – теж якась чорнушна предтеча колективізму і соціалізму, такого зрозумілого національному характеру московитів і такому далекому для національного характеру українців.
Як бачимо, згадані прізвища нічим не відрізняються від сучасних соловьйових-кісєльових.
А тепер знову вийдемо на вулицю і запитаємо кілька перехожих «чи хоча б десь, хоча б колись, звичайно не зі школи, а може хоч з інтернету; чи чули вони про таких авторів як Томас Гоббс, Джон Локк, Адам Сміт?». Навіть вже не кажучи про імена Людвіг фон Мізес чи Фрідріх фон Гаєк.
О, перехожі не знають навіть імен згаданих авторів, не кажучи вже про книжки та меми, які несуть ці автори. А саме це і відрізняє західне суспільство від незахідного. Саме ці видатні філософи заклали дух, який ми називаємо Західним, і в якому бачимо взірець. Дуже шкода що в наших школах поки що не вивчають цих авторів. Тож давайте коротко пройдемось по головним працям цих видатних західних філософів.
Про що писав Томас Гоббс? Його книга з назвою «Левіафан» розглядає сутність держави.
Зекономимо ваш час і замість переказу книги відразу наведемо основні висновки. За Гоббсом, може суспільство могло би жити без держави, але що як інше суспільство організує свою державу і піде на нас війною? Щоб захиститися від війни і навернення у рабство ворожою державою, нам необхідно мати власну державу. З цим все зрозуміло. Але, що як наша власна держава забажає піти війною проти власного народу щоб навернути у рабство власний народ? Виявляється, своя держава теж несе небезпеку. А оскільки без власної держави прийде ворожа, то взагалі відмовитись від держави не виходить. Щоб власна держава не гнобила власний народ, її треба тримати заковану у ланцюги, як небезпечного монстра – Левіафана. Отже книга вчить що громадяни мають захищати свої права від зазіхань влади, а ще книга вчить що це морально і добре.
Джон Локк. Його книга називається «Два трактати про правління».
В книзі сучасною мовою пояснюється наступне: не держава, не король (і не президент) створив людину. Людина створена Богом, Природою, Всесвітом – коротше кажучи чимось вищим за владу. Отже самоочевидно що людина народжується вільною і повністю належить сама собі. Тому держава не має права навертати людину в рабство чи кріпацтво. Пригнічення громадян державою є аморальним і огидним, тож моральний обов’язок кожної доброї людини – боротися з цим явищем та захищати свої природою данні невід’ємні права.
Адам Сміт. Книга називається «Багатство народів».
Книга дуже простою мовою пояснює як працює економіка. Уявіть фермера 300 років тому. Вранці він збирає врожай, потім готує собі їжу, потім шиє одяг, будує будинок, виготовляє залізні інструменти. Мало того що все це треба вміти робити, так ще й час доби має лише 24 години! Одразу стає очевидним, що розподіл праці між фермерами, шевцями, ковалями, та іншими фахівцями призведе до збільшення продуктивності праці. Фахівці не витрачають час на перемикання між задачами; вони мають змогу вдосконалювати свої навички; їм вигідно вкладати гроші в якісні інструменти, які вони будуть використовувати не один раз. Але коли ефективний фермер отримає багато мішків врожаю, а ефективний коваль отримає багато цвя͏́хів і підков – що робити з надлишками? До того ж, не можна просто з’їсти всі товари. Логіка підказує що треба мати змогу продати надлишки і купити потрібні предмети. Таким чином виявляється що для самої можливості розподілити працю між спеціалістами необхідно мати вільний ринок, вільну систему торгівлі.
Це звучить смішно, але в Середні віки (а в СССР навіть в 20 столітті) люди вірили що торгівля ніби то є шкідлива, що ніби то торговці лише завищують ціни і завдають шкоди суспільству, замість того щоб продавати за таку ж ціну за яку купив. Вважалося що торговець сам не виростив врожай і не виготовив залізні цвяхи, то ж в чому його користь, окрім націнки? Але хіба торговець не надає цінну послугу, коли купує товар там, де його багато, і доставляє його туди, де його мало? Хіба труд торговця не вартує грошей? Це і транспортування товару, і зберігання, охорона, ризик що товар просто зіпсується за час доставки, чи ризик що товар просто ніхто не захоче купити – але ж торговець вже вклав в нього свої гроші! Очевидно що робота торговця несе велику користь, адже окрім простої доставки товару тим хто його потребує, саме наявність торгівлі дозволяє людям професійно займатися виключно своєю справою, замість того щоб намагатися робити все абияк самостійно.
Легко здогадатись що без торгівлі людям довелося б самим собі шити одяг, вирощувати їжу, ремонтувати водопровід чи власний автомобіль – звісно якщо у людини звідкись взявся автомобіль. Але ж саме так люди жили в СССР! СССР забороняв торгівлю, ображав торговців огидними словами на кшталт «спекулянтів». І що СССР отримав? Одягу, їжі чи техніки в магазинах було обмаль. Люди намагались самостійно чинити водопровід, шити одяг чи хоча б мати знайомих, які можуть таємно продати таку послугу. Навіть в начебто сучасне 20 століття їжі було обмаль! Люди відривалися від роботи в місті і їздили на дачі, бо не можна було просто купити свіжі овочі в магазині, окрім як в теплі місяці року. Доходило до абсурду – з університетів на 1-2 місяці примусово знімали студентів і навіть професорів щоб відправити в державні колективні ферми допомогти збирати врожай. Хіба це не сучасне рабство-кріпацтво? Хіба не було б дешевше найняти одного професійного фермера замість декількох непрофесійних у фермерстві інженерів? Але система цього не дозволяла. Чи можна уявити щоб в США інженер фірми Tesla з величезною зарплатою був змушений працювати на низько кваліфікованій низькооплачуваній роботі? Хіба солдат армії США будує дачі генералам? На Заході вміють рахувати гроші і розуміють що дешевше і якісніше найняти досвідченого будівельника, аніж витрачати час воїна, на навчання якого витрачені величезні гроші, і який до того ж не вміє якісно будувати. Само собою книга Адама Сміта «Багатство народів» була суворо заборонена в СССР, та й навіть сьогодні не так вже багато людей про неї хоча б чуло.
Висновки.
А тепер для симетрії давайте запитаємо кілька американців, англійців, французів, німців, чи чули вони щось про Пушкіна? «No, who’s that? Ні, а хто це? Вперше чую» скажуть вони. Запитайте: хто такий Толстой? «Ні, щось не пригадую» – почуєте відповідь. Лише 1 з кількох десятків скаже що навчався на літературному факультеті і щось таке десь чув. На Заході лише хтось з фанатів літератури читав того самого Достоєвского. Як бачимо є знання – яке допомагає жити, а є таке – що лише заважає, бо вчить неправильним моральним установкам. Отже, всупереч ворожій пропаганді, ми не ламаємо пам’ятники московитським писакам, а просто звільняємо місце для пам’ятників справжнім мислителям.
Також для успішного суспільства варто розумітися на політиці, соціології, історії. Думки багатьох видатних мислителів вже зібрані в книзі «Майбутня Історія України». Якщо ви бажаєте зрозуміти історію України, та у вас є час лише на читання однієї книги – оберіть саме цю книгу. Всі відповіді вже готові, лишається лише взяти їх.
