Як гадаєте, у якому періоді нашої історії знаходяться найважливіші відповіді щодо нашого сьогодення, війни, та намагань збудувати західну країну Першого світу? Не дарма багато істориків, як тільки це перестало заборонятися ворогами, кинулися досліджувати 20-ті роки 20-го століття.
Що ми знаємо про УНР? Як зрозуміти Українську Республіку? Якщо послухати шкільну програму то це просто купа якогось незрозумілого хаосу. Австрійці, поляки, німці, московитські банди білих та червоних терористів. В Києві замість об’єднатися, за владу конкурували Грушевський, Скоропадський, ще хтось і ще хтось. Купа якихось універсалів.
Коли я працював над цією книгою то намагався запросити поважну вчену-історикиню і спитав щодо УНР. Мені почали навалювати про тонкощі між Третім і Четвертим універсалом. Тоді я сказав: хвилиночку, а ви пам’ятаєте другий закон Ньютона? Після секунди мовчання мені відповіли «ну… ні звичайно». Тому давайте зараз НЕ будемо вкотре переказувати повну хронологію подій, битв і політичних актів, як це полюбляють робити не дуже user friendly історики. Зараз ми разом аналітично узагальнимо всю цю епоху, розставимо акценти і виявимо ключові висновки. Саме ті висновки, які потрібні не студенту історику на екзамені, а головні державні висновки, які потрібні кожному громадянину коли він думає як проголосувати на чергових виборах!
Висновок перший. Перехід від феодалізму до сучасного громадянського суспільства.
Якщо ви не дивилися попередні відео, то коротко нагадаємо. Феодалізм це політична система в якій суспільство розділене на касти. Кожна каста суспільства має свій кодекс прав і законів. Наприклад селяни мають лише трудитися і платити податки, а знать має лише займатися політикою і добре жити за гроші з цих самих податків. Покарання за, наприклад, вбивство, залежить від того хто його скоїв. Якщо селянин вбив селянина – то він отримував тяжке покарання, якщо шляхтич (дворянин) вбив селянина – він отримував лише штраф. Коротше кажучи, шляхта мала лише права, а простолюдини – лише обов’язки. Мабуть ви чули приказку «друзям все, іншим – закон». Але час не стояв на місці. Нові винаходи відкривали нові способи ведення господарства, тобто світова економіка зростала і робила людей все більш багатими. З часом це дозволило більшості людей стати достатньо самостійними щоб мати змогу не залежати від господаря/боярина/шляхтича, а стати повноправним незалежним громадянином. В США ще у 18 столітті вдалося одразу будувати безстанове громадянське суспільство. У Франції наприкінці 18 століття аби вирівняти права між шляхтою та рештою людей – знадобилася революція. Решта Європи теж поступово переходила від феодалізму до громадянського суспільства протягом 19 століття. А хто не встиг тоді – зробили це масово після Першої світової війни, коли стара феодальна система остаточно зазнала крах. Для прикладу в Азії феодалізм завершився після Другої світової.
Таким чином висновок перший. Після 1917 року український народ почав будувати громадянське суспільство. Люди переставали ділитися на безправних селян, трохи більш вільних міщан, та повноправних шляхтичів-дворян. Тепер люди ставали рівноправними громадянами. Це означає що незалежно від походження родини, етнічного походження, релігії та багатства, людина могла навчатися, здобувати освіту та будувати кар’єру. Соціальні ліфти відкривалися. Хіба ж це не більш справедливий устрій суспільства? Тепер це була не країна шляхти (якою була Річ Посполита), а це була Українська Республіка. Res Publica перекладається з латини як справа народу, справа кожного.
Висновок другий. Національна революція.
Як ми пам’ятаємо чи то з книг, чи то з попередніх відео, феодалізм був влаштований таким чином що політично кордони держав проходили без урахування етнічних кордонів. Ми вже досліджували що так траплялося тому що держава належала не народу, а королю. І нащадки короля могли успадковувати частини держав як сьогодні ми успадковуємо квадратні метри нерухомості. Тобто одна квартира може належати двом-трьом чи більше власникам. Так і держави переходили з рук в руки, поки все більше територій Європи поступово не накопичилось в руках небагатьох. І сьогодні можна уявити як коли пара людей одружується, то вони успадковують декілька об’єктів нерухомості від дідів. В ті часи аналогічно було і з державами. До Першої світової Європа підійшла будучи поділеною усього лише на декілька, але величезних імперій.
Після війни феодалізм остаточно зазнав крах. Нації дійшли думки що держава це власність не Богом обраного монарха, а власність народу. Ну а вже народ виключно тимчасово і лише через вибори делегує владу політикам. Але що робити якщо королі не бажають йти на пенсію і віддавати владу в руки народу? Знову приклад. В США короля ніколи не було. В Британії шляхта була найбільш розумна, тому вони добровільно-примусово поділилися владою з народом. І тому там досі є король, але фактично він не має влади, а є лише символічною фігурою. У Франції щоб відтерти короля від влади – знадобилася революція. Італія та Німеччина були частково окуповані чужоземними імперіями, тож їм знадобилася навіть не революція проти власного монарха, а національно-визвольна війна проти чужого монарха. Вони зробили це у 1800-х роках. Україна та ряд інших країн теж були під владою іноземних імперій і звільнилися вже після Першої світової, адже імперії що окупували їх – програли війну.
Висновок третій. Україна перемогла у Першій світовій.
Так-так, про це чомусь не говорять наші несміливі історики та наші дурнуваті журналісти, але з попереднього висновку прямо випливає що Україна перемогла у Першій світовій. Так, ми не брали штурмом Петербург, Відень чи Берлін. Але політично ми перемогли. На початку війни ми і не бажали бути її учасником, а в кінці – ми лишилися стояти, а окупанти – впали. Визначенням воєнної перемоги є отримання після війни кращих умов, ніж було до війни. Ми після війни отримали незалежну країну, а ворожі імперії зазнали крах і розбилися. Більш детально про Україну і Першу світову ми говорили в минулому відео.
Висновок четвертий. Неподільність, соборність українського народу.
До 19 століття італійський народ було розділено між рядом держав. Починаючи від невеликих італійських держав як королівство обох Сицилій чи королівтво Сардинія, і закінчуючи територіями під контролем Австрійської та Французької імперій. До 19 століття не було Німеччини, а була лише купа князівств, частина з яких контролювалися сусідами. Саме тому одна з німецьких держав – Пруссія – вела ряд війн проти Австрії, Данії та Франції. Лише після цього постала об’єднана Німеччина.
Український народ було довгий час розділено між двома імперіями. Якщо в більш давні феодальні часи це ще було відносно терпимо, бо столиці імперій не лізли в справи регіонів на місцях, то з наближенням 20 століття тиск ставав нестерпним. Приходила епоха національних держав. Якщо в феодальні часи, в часи до появи радіо, газет та навіть книгодрукарства, в кожному князівстві була своя окрема мова, релігія, судочинство та традиції, то тепер кожна країна нав’язувала єдину мову, єдину освітню систему, єдину культуру. Не дивлячись на таке довге і тяжке нав’язування чужої культури, українці не розчинилися у ворожих імперіях, і навіть після довгого насильницького розділу об’єдналися. Це більш ніж очевидний висновок що не існує ніякого поділу ані на схід ані захід чи ще якісь дурнуваті ворожі пропагандистські вкиди.
Питання перше. Де наша справедлива, рівноправна громадянська республіка?
Тут ви маєте запитати мене. Якщо наші предки 100 років тому боролися за рівні права і можливості для кожного українці, незалежно від походження, то де цей дорогоцінний здобуток? Мабуть мені не зайве відповідати. Його вкрали. Наші предки програли жахливу війну, були вбиті, принижені і пограбовані. В тих хто вижив забрали права і нав’язали рабство.
Питання друге. Де наша національна держава? То всі наші проблеми витікають з поразки у Московсько-Українській війні 1917-1922 років?
Так, всі наші проблеми витікають з поразки у тій війні. І якщо до 2014 року та епоха нам здавалася якоюсь загадковою, незрозумілою, хаотичною і войовничою, то тепер ми зрозуміли наших предків. Тепер ми в тих самих умовах боронимо себе на тих самих рубежах від того самого оскаженілого ворога-варвара що і 100 років тому. Тепер зрозуміло чому в нас постійно були Майдани – за повернення прав, які беззаперечно належать нам. Тепер зрозуміло чому знову війна – ворожа азійська імперія що тоді, що зараз – бажає карати за революцію, нищити свободу, їм не потрібна цивілізація біля своїх кордонів, бо це вже екзистенційний ризик для їхньої антицивілізаційної системи. Залісся, ця підмонгольська орда, це азіатчина у поганому сенсі цього слова. Це антилюди, це антидержава, антизакон, антицивілізація.
Що робити? Як перемогти у Московсько-Українській війні 2014+ років?
Тепер ми згадали все. Тепер ми все зрозуміли. Ми це реінкарнація УНР. І сьогодні нам належить виправити трагедію минулого. Тоді ми зазнали жахливої поразки, нас вбивали, принижували, з нас глумилися і грабували. Чому в Української Республіки не вдалося тоді? Які імовірні шляхи допоможуть перемогти сьогодні? Мабуть варто винести це питання в окреме відео. Кому не терпиться можете прочитати це в книзі. Але хай нас підбадьорить один позитивний висновок. Цього разу ми морально готові. Цього разу ми бачимо хто наш ворог. Наш екзистенційний ворог це Залісся. Вони благають щоб ми прикінчили їх і позбавили їх від рабства, вони клянуться нам що у противному випадку прикінчать нас та поработять тих хто виживе. Нам протистоять не лише ворожі солдати чи московитськомовні пропагандисти. У них серед союзників досі воюють ті хто бажають бачити сучасну Україну не як спадкоємця УНР, а як спадкоємця УССР. Це колаборанти. Я не обмовився. Наш ворог це колаборанти, які бажають повернути УССР. Та недолуга маріонеткова держава, яку Кремль нав’язав як підле заміщення УНР. Саме народом не України, а совкової маріонеткової республіки є ті хто сьогодні зраджують нашу армію, ті хто обдурюють наш народ, забовтують і відволікають від реальних проблем. УССР це Антиукраїна. Це її громадяни обманом проникли на найвищі посади і прибирають зі служби справжніх патріотів.
Дати вам прогноз спираючись на історію? Щоб вже не сталося, як би ми не дозволяли себе дурити, в історично найближчій перспективі ми все одно переможемо. Питання лише якою ціною. Вона вже непомірно велика, геноцидно велика. Але може стати ще в рази більшою. Треба включати міски, треба починати думати і воювати не героїзмом, а головою. Якби ми це зрозуміли 5 років тому, не було б непомірних жертв. Якби ми зрозуміли це 10-15 років тому, то вдалося б ухилитися від війни. Якби ми зрозуміли це 30 років тому, то вже б жили у демократичній та капіталістичній західній країні Першого світу. Звісно ворог докладав величезних зусиль та мільярдів доларів щоб завадити нам дійти цього розуміння. Ми вже здобули Розуміння, тепер ми озброєні розумом, а отже тепер прямуємо до правильної сторони Історії.
